У старих спитаю:
“Чого, батьки, сумуєте?”
“Невесело, сину!
Дніпро на нас розсердився,
Плаче Україна…”
І я плачу; а тим часом
Пишними рядами
Виступають отамани,
Сотники з панами
І гетьмани; всі в золоті
У мою хатину
Прийшли, сіли коло мене
І про Україну
Розмовляють, розказують
Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа
В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям
В черевиках зашнурованих дружиною З кручі Дніпра З 28-ми своїх літ Наш Василь стартував на немислиму в світі орбіту
Ім’я якій Наші горе і сльози І тиха клятва моя На солонім плечі України
Мій Василю Справа не в тому пузатому автобусі Підперезанім чорною стрічкою І справа не в чорних отих світлофорах І не в чорних отих горобцях Що вицвірінькувались з-під коліс І справа не в п’яненьких гробовщиках З чорними лопатами під хрестами Справа Василю не в цьому
Ти б сам сказав Якби не летів зараз ти з найбільшою швидкістю в світі Щоб стати наснагою в нашому небі Дивитись і переконуватись Що Справді Робимо Ми Для щастя народу Дніпра Ми завжди у чімсь не встигали Але наш Василю Яке покоління В такій вибагливій мірі Вправі засвідчити те Що я кажу з непокритою головою і серцем жодного слова брехні жодного граму підступства підлості хитрощів чи недовір’я наклепів В нас не було поміж нами В нас не було і не буде Так я кажу Чи ні Так я кажу Чи ні Я кажу правду Бо за душею цієї правди Стоїть Україна.
В цій жахливій до болю світлині
Бачу спалахи давньої Трої -
Протискають «язык» в Україні,
Бо сьогодні «язык» - сильна зброя!
Цей «язык» у оточенні мата
"Захищають" не вчені-лінгвісти.
А убивці, бандюк з автоматом,
Снайпера і буряти-танкісти…
Ось мерзотник в розбитому класі
Показав «языковую» суть -
Україну вбивають в Донбасі
І «язык» в автоматах несуть!
